Померла українська етнографка і дисидентка Лідія Орел
5 травня у 88-річному віці померла українська етнографка та громадська діячка Лідія Орел. Про це повідомив Національний музей народної архітектури та побуту України.
"Сьогодні полетіла у вирій душа Лідії Орел – невтомної трудівниці на ниві української етнографії. Людини, яка з натхненням вивчала культуру і традиції нашого великого народу, аби донести до людей їхню мудрість, красу і велич. Власними ногами вона пройшла шляхами багатьох поколінь, збираючи найцінніші перлини, що зберігались у пам’яті носіїв вікової народної традиції", – написав колектив Музею.
Як зазначили в установі, Лідія Орел залишила після себе основу для продовження досліджень та базу для формування нового покоління дослідників культурної спадщини.
Історикиня мистецтва Оксана Семенік розповіла, що Лідія Орел зробила "неймовірно багато для української спадщини та української культури".
"Колекція Примаченко, яку вона відібрала для музею Пирогово – моя улюблена. Вона так багато працювала з Поліссям і з Чорнобильщиною вже після катастрофи", – написала Семенік.
Культурна менеджерка Валентина Клименко згадує, що Лідія "разом із чоловіком Леопольдом Ященком, засновником хору "Гомін", була в гущі дисидентського руху. Багато зробила для популяризації традиційної культури, це була не робота для пані Лідії, а природний спосіб життя".
16 квітня 1968 року Лідія Орел разом зі 138 іншими киянами підписала лист-протест до Політбюро ЦК КПРС проти політичних переслідувань в Україні, висловлюючи свою стурбованість з приводу непрозорих судових процесів над дисидентами в Києві та у Москві.
Леопольда Ященка невдовзі позбавили улюбленої праці в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені Рильського, а з часом дійшла черга й до Лідії Орел. Пані лідія згадувала: "Невдовзі після історії з колективним листом мене, незважаючи на важку хворобу і двох малолітніх дітей, просто виставили за двері з роботи. З Леопольдом Івановичем розправилися "інтелігентніше": йому влаштували дострокову атестацію. Ніщо не допомогло: ні книги, ні статті, ні схвальні рецензії про його праці у пресі – все було забуто, перекреслено".
З 1965 по 1971 роки їй довелося поміняти кілька місць роботи.
З 1971 і до 2012 року Лідія Орел працювала в Музеї народної архітектури та побуту в Пирогові, що під Києвом. Вона є одним із його засновників, тривалий час була завідувачкою сектору "Полісся". Стала автором експозиції цього краю, зібравши та впорядкувавши близько 15 тисяч експонатів. Проте коло її інтересів охоплювало матеріальну й духовну культуру всієї України. Вона об'їздила Полтавщину, Шевченків край (Звенигородщину), Буковину, Закарпаття, Поділля, Слобідську Україну. Записала сотні магнітофонних касет із піснями, спогадами, розповідями знавців народних традицій, зібрала безліч фотоматеріалів.
