Контролювати гроші лікарень через казначейство – знову? Чому це шкідлива ідея
Міністерство фінансів знову повернулося до своєї давньої ідеї – примусово перевести рахунки медичних закладів, які мають договори з Національною службою здоров’я, на казначейські рахунки.
Дивлячись на залишки коштів на рахунках медзакладів, Мінфін дотримується позиції, що їм "багато платять", і вони "нераціонально використовують кошти".
Логіка міністерства зрозуміла: на рахунках медзакладів лежать "живі гроші", які б держава могла використовувати. Йдеться про 200, 400, 500 млн грн.
Звучить як легке просте рішення. Гроші не мають просто "лежати", вони мають покривати потреби і скеровуватися на життєвоважливі речі. Але ми вже давно живемо у борг. Гроші, якими оперує НСЗУ, це не бюджетні гроші України. Це кошти міжнародних донорів, таргетовані на систему охорони здоров’я, щоб забезпечити її безперебійне фінансування.
Вливати їх у загальний казан сильно дефіцитного бюджету і сподіватися, що лікарням будуть гарантовані вчасні виплати на зарплати, ліки, витратні матеріали та інші витрати – великий ризик.
Наприклад, забираючи фінанси зі звичайних банківських рахунків і переводячи їх під держконтроль, держава забере повноваження і відповідальність лікарень перед пацієнтом, які дала їм реформа.
Зараз на сайті НСЗУ можна побачити, на які пакети послуг законтрактовані медзаклади, які оплати пішли туди. Якщо гроші повернуть в казначейство, то відслідкувати ці гроші та їхню наявність на рахунках медзакладів може стати дуже проблематичним.
Чому на рахунках медзакладів лежать ці мільйони? Це мінімальна подушка безпеки.
Ми у стані війни, і невідомо, що буде завтра. Добрий сценарій – НСЗУ буде продовжувати платити, поганий – міжнародні донори припинять допомогу, в систему не будуть заливати кошти і виплати НСЗУ можуть припинитися. Тому лікарні мають потребу сформувати свій грошовий запас. І саме медреформа дала їм ці повноваження.
Більше того, дані показують, що у більшості медзакладів запаси є всього на близько два місяці зарплат персоналу, не враховуючи ліки та інші видатки. І лише кількадесят медзакладів мають значно більші "подушки".
Зараз йде дискусія в урядових колах, щоб медзакладам дозволили тримати запас на два місяці роботи лікарні на зарплати персоналу і комунальні витрати. Але це дуже радянський підхід. Бо ліки і витратні матеріали є невід’ємною складовою лікування.
Не можна прийти в лікарню, де є ліки на полицях, але немає лікарів, і так само не можна прийти в лікарню, де є лікарі, але де, крім паперу і ручки, більше нічого немає.
Звучать тези, що неможливо порахувати, скільки лікарня в середньому витрачає на ліки і витратні матеріали. Але це абсурд. Ще 4-5 років тому, коли вводили Національний перелік ліків, намагалися розрахувати фінансову потребу закладів для безперебійного постачання ліками. Залучали медзаклади, враховували і профілі лікарень, і яку там меддопомогу надають.
Можливо сформувати двох-трьох-місячний недоторканий запас на зарплати, ліки, витратні матеріали, базові видатки (наприклад, для технічного ремонту обладнання тощо).
Він справді має бути недоторканим.
Вважаю правильною позицію МОЗу, що ці гроші на рахунках медзакладів – не для закупівель дорогого обладнання чи ремонтів.
По-перше, капітальні видатки в нас за законодавством – на власниках закладів, а в майже 90% це органи місцевого самоврядування.
По-друге, є інші механізми покрити ремонти чи докупити потрібне обладнання: наприклад, з додаткових коштів бюджету, в рамках United24, різних гуманітарних проєктів. МОЗ співпрацює з донорами, і потім розподіляє обладнання по країні.
Звісно, якщо громада накопичила запасів не на 2-3 місяці, а на 10-12, то постає питання фінансового менеджменту, чи все там так добре, що лікарня може собі це дозволити, чи навпаки – все так погано.
Це могла б бути одна з підстав моніторингу від НСЗУ для розуміння, які там процеси відбуваються: чи надають людям допомогу за держкошт безоплатно, чи є там ліки, чи не беруть кошти за послуги, гарантовані державою тощо.
Та це точно не є підставою для надто ризикованого рішення знову заводити всі медзаклади країни на рахунки казначейства.
Вікторія Тимошевська, виконавча директорка благодійного фонду "Здорові рішення", спеціально для УП. Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.